Я вспомнил девочку одну –
мечту и запах.
Ему «в другую сторону»,
а ей – на Запад…
Не лориганом и шанель
шрапнель дышала –
ему винтовка и шинель,
а ей – Варшава…
Ему хлебнуть на Сиваше
водицы горькой,
а ей крахмал и бланманже
бинтов и корпий.
– Не забывай меня, не за…
Забудешь разве?
Мы расставались не в слезах,
не при параде.
Нас провожали ковыли
и ветер – в челку,
рубахи ранами цвели –
значками ЧОНа!
. . . . . . .
Я вижу женщину и зал –
блеск Рио-Риты,
пустой перрон, ночной вокзал,
огни Мадрида.
Она укачивала дочь
в арбатской неге,
а он винтом буравил ночь
в испанском небе…
– Ты помнишь яблони в цвету?
Мы снова вместе.
Не забывай меня, я тут –
в горящем Бресте!
Моя любовь не огонек –
не страшен ветер.
Не орошай слезами щек,
еще не вечер!
Я – горечь сердца, жар огня,
Ты – вдовьи плечи.
Прочитано 3517 раз. Голосов 11. Средняя оценка: 4,27
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Блестяще! и по форме, и по содержанию... И невольно задумаешься, глядя на нынешнее:
Как же нам,Российским Воинам, поменять накопленные веками воинские добродетели, на "актуальную" ныне психологию лавочника-дельца? Кто бы мне ответил...?
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.